До правових причин соціально-трудових конфліктів належать:

-       недосконалість правової бази;

-       неадекватність законодавчих прав і гарантій можливостям їх дотримання;

-       недостатність прийнятих прав і гарантій правових норм;

-       недосконалість змісту колдоговорів та угод;

-       невиконання положень колдоговору;

-       заборгованість з виплат заробітної плати;

-       низька правова грамотність працюючих і керівників.

Економічні причини соціально-трудових конфліктів виникають через відсутність прийнятих суспільством критеріїв справедливого розподілу ресурсів. Блок визначених економічних причин за змістом складається з причин, які зумовлені недосконалістю економічних відносин, невідповідністю наслідків економічних реформ очікуванням людей, а також тінізацією виробничих відносин, що обумовлює порушення принципів соціальної справедливості, наявність економічних зловживань.

До них належать:

-       несправедливий розподіл ресурсів;

-       несправедливий розпродаж акцій підприємства ( не за вимогами фондового ринку, а за інтересами великого капіталу);

-       прагнення до несправедливого присвоєння доходу;

-       прагнення дирекції довести підприємство до банкрутства;

-       перетворення підприємства у предмет розкрадання;

-       непрозорість фінансових відносин;

-       скрутний фінансовий стан підприємства;

-       нерентабельність і безперспективність підприємства.

Соціальні причини, які провокують соціально-трудові конфлікти на виробництві, пов’язані з:

-       низьким рівнем соціального захисту працюючих;

-       низьким життєвим рівнем працюючих, ідентифікацією себе з бідними;

-       фактичною відсутністю пільг і компенсацій при звільненні;

-       низьким рівнем додаткових соціальних гарантій у колдоговорах і регіональних угодах;

-       незабезпеченістю працюючих послугами підприємства: транспортом, вугіллям для опалення житла, допомогою на поховання та ін.

Організаційно-управлінські причини виробничого характеру пов’язані з недоліками організації та управління виробництвом, підприємством. Вони обумовлюють конфліктний характер взаємодії між структурними підрозділами підприємства, між працівниками та керівництвом. До їх складу відносяться:

-       недоліки в організації виробництва (обслуговування робочих місць; добір персоналу);

-       неритмічність роботи підприємства, його підрозділів;

-       незабезпеченість виконання виробничих завдань ресурсами (сировиною, комплектуючими тощо);

-       незабезпеченість умов та охорони праці, ризик втрати життя і здоров’я на виробництві);

-       необґрунтовано високий розрив в оплаті праці керівника і працюючих;

-       зосередження економічної влади в руках дирекції;

-       недосконалий стиль та методи керівництва;

-       невідповідність прав та обов’язків;

-       неузгодженість, нестиковка діяльності різних підрозділів;

-       конкуренція за кращу посаду, за робочі місця;

-       низька інформованість робітників про стан справ на підприємстві;

-       незбалансованість рольової структури (керівник – підлеглий).

Суб’єктивні причини соціально-трудових конфліктів – сукупність особистісних, індивідуально-психологічних або характерологічних внутрішніх чинників, що посилюють вплив об’єктивних умов чи ситуацій або спонукають людей до конфліктної взаємодії, інколи за відсутністю реальних глибоких об’єктивних причин для цього. Вони складаються з двох основних груп: особистісні та соціально-психологічні (рис. 1.2). Перші висвітлюють особистісні характеристики конфліктних відносин:

-       неадаптованість працюючих до ринкових умов, небажання працівників працювати по-новому;

-       страх втратити роботу;