Муравченко Федір Михайлович

Учений у галузі авіаційного двигунобудування, член-кореспондент Національної академії наук України (2003), заслужений діяч науки і техніки України (2003), лауреат Державної премії СРСР (1984), Державної премії України в галузі науки і техніки (1994), Герой України (2002).

Народився 18 березня 1929 року в с. Запоріжжя-Грудувате Синельниківського району Дніпропетровської області.

Освіта: Харківський авіаційний інститут (тепер — Національний аерокосмічний університет імені М. Є. Жуковського "Харківський авіаційний інститут"), авіамоторобудівельний факультет (1948-1954), інженер-механік з авіадвигунобудування.

Трудову діяльність розпочав у 1954 році. Пройшов шлях від інженера до Ґенерального конструктора Державного підприємства "Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро "Прогрес" імені академіка О. Г. Івченка" (1989).

Автор (співавтор) понад 200 наукових праць і більш як 30 авторських свідоцтв і патентів. У них він обґрунтував концепції створення сімейства турбореактивних двигунів з великим ступенем двоконтурності, що за окремими напрямками не мають аналогів у світовій практиці й дають змогу значно знизити витрати на розробку, сертифікацію та впровадження в серійне виробництво авіадвигунів і газових турбін промислового призначення. За цими концепціями (і під керівництвом Ф. М. Муравченка) створено:

• перший вітчизняний турбореактивний двигун з великим ступенем двоконтурності Д-36 (7 модифікацій), який експлуатується на літаках Ан-72, Ан-74, Ан-74ТК-300, Як-42 і має сумарну наробку понад 8 млн. годин;
• двигун Д-436 (5 модифікацій) з тягою 6,4-8,2 тисяч кілограм, ескплуатується на літаках Ту-334, Бе-200, Ан-148;
• один з найпотужніших у світі двигун Д-18Т (4 модифікації) з тягою 23430 кілограм для важких транспортних літаків Ан-124 "Руслан", Ан-225 "Мрія";
• двигун Д-136 (для гелікоптера Мі-26, що за потужністю і вантажопідйомністю немає аналогів у світі);
• високонадійний турбореактивний двигун ДВ-2 для навчального літака L-59 виробництва Чехії;
• авіадвигун 5-го покоління Д-27 (перший у світовій практиці ґвинтовентиляторний), що забезпечує унікальні параметри середнього транспортного літака Ан-70.

Отримані сертифікати на турбоґвинтовий двигун ТВ3-117ВМА-СБМ1 і допоміжний АИБ-3Б для літака Ан-140; ефективні генератори інертних газів ГІГ-8, АИ-19ГІГ для гасіння пожеж; газові турбіни Д-336 потужністю 4-10 МВт (9 модифікацій) (ними оснащені газоперекачувальні станції України, Росії, Ірану, Туреччини, Болгарії, Азербайджану, Туркменістану); проведено спектр інжиніринґових робіт з забезпечення надійності та підвищення ресурсу двигунів, що знаходяться в експлуатації: усі модифікації АИ-20, АИ-24, АИ-25Т, АИ-25ТЛ, АИ-9, АИ-9В, Д-36, Д-136, Д-18Т.

На навчально-бойових літаках Як-130 (Росія) і L-15 (Китай) проходять дослідну експлуатацію двигуни Аи-222-25 і АИ-42Ф і розробляються інші модифікації тягою від 2200 до 4500 кгс. Для російського близько-середнього маґістрального літака МС-21 на базі газоґенератора ТРДД Д-436 створюється двигун АИ-436Т12 тягою 12000 кгс; створюються двигуни АИ-22 для пасажирського літака Ту-324, АИ-450 — для сімейства легких гелікоптерів, літаків і БПЛА. Ведуться роботи зі створення малогабаритного газоперекачувального аґреґату АИ-45 потужністю 0,5...1 МВт, газових турбін промислового призначення 12-ти типів потужністю 2,5-25 МВт.